Присвячується пам'яті видатного тренера Пушкарьова Валерія Михайловича! 
Шановне товариство.
31 серпня 2014 року громадськість міста Бердичева провела в останній путь чудову людину, прекрасного педагога, видатного тренера-викладача відділення баскетболу Бердичівської дитячо-юнацької спортивної школи Валерія Михайловича Пушкарьова.
У свої 68 років Валерій Михайлович був повний життєвого оптимізму, бадьорості і натхнення плідно працювати на благо спортивної школи та рідного міста.
В трудовій книжці Валерія Михайловича є всього два записи, датовані 1970 роком. Перший запис про те, як він одразу по закінченні Кам'янець-Подільського інституту три місяці працював вчителем фізкультури в загальноосвітній школі Володар-Волинського району Житомирської області. А другий - про працевлаштування на посаду тренера Бердичівської ДЮСШ. Це говорить про те, що Валерій Михайлович зробив свідомий та правильний вибір у житті, обравши професію тренера-викладача. Головною метою його професійної діяльності було виховання насамперед порядної людини, особистості, а лише потім - спортсмена.
Валерій Михайлович протягом довгих 44 років навчав дітей тонкощам баскетбольної науки, виховував їх, загартовував фізично й морально. Його вихованки прославляли нашу країну та місто на змаганнях міжнародного та всеукраїнського рівнів. Ім'я Валерія Михайловича Пушкарьова відоме у спортивній спільноті по всій Україні та за її межами, і золотими літерами вписано в спортивну історію нашого міста. Його поважали, шанували та наслідували.
Мені випала честь працювати з цим тренером лише 2 роки. Але за цей час я зрозумів, що це людина з великої літери, тренер від Бога, справжній професіонал своєї справи, який закоханий в баскетбол, живе баскетболом, щиро любить всіх своїх вихованок, вкладає в них душу та серце, нехтуючи особистим життям.
Колективу Бердичівської ДЮСШ Валерій Михайлович запам’ятався як культурна, охайна, пунктуальна, високоосвічена, глибоко порядна та дисциплінована людина.
Якось Валерію Михайловичу зізнався мені, що насправді дуже важко працювати із дівчатами, бо вони вимагають від тренера особливого підходу в тренувальному та виховному процесі. Він багато років мріяв про те, щоб його справа мала своє продовження і щоб в одному ряду з ним працювали ще тренери на відділенні саме жіночого баскетболу. Але за довготривале спортивне життя ця мрія тренера так і не здійснилась.
І сьогодні, коли Валерія Михайловича вже немає поруч з нами найкращою памяттю про нього і знаком великої шани та поваги буде достойне продовження справи всього його життя – розвиток жіночого баскетболу, виховання нових учнів-спортсменів високого рівня майстерності.
Спочивай спокійно, шановний Валерію Михайловичу. Пам'ять про тебе назавжди збережеться в серцях спортивного товариства, твоїх колег, вихованок та їхніх батьків і простих мешканців Бердичева. Хай земля тобі буде пухом.
Директор ДЮСШ Лавренов О.В.
Коментарi